
Дослідницька група Мережі «Український студент» вирішила проїхатися могилянськими гуртожитками і поспілкуватися з їхніми мешканцями «про наболіле». Із цього вийшов досить цікавий зріз проблем, яким ми і хочемо з вами поділитися.
Найбільше нарікань можна почути від мешканців могилянського гуртожитку на Троєщині. Павло, який побажав не називати свого прізвища, щоб не мати проблем із адміністрацією, виділяє наступні проблеми:
Загальна зношеність житлового фонду. Меблі старі, дуже часто поламані.
Недогляд за станом гуртожитку. Обмальовані стіни, бруд у коридорах. На восьмому поверсі, наприклад, є велика діра в стіні коридору :)
Серйозні проблеми із прибиранням сміття. Воно довго не прибирається, тому лежить і смердить на сходових клітках.
Загальна проблема могилянських гуртожитків- погане опалення. Взимку холодно. Студенти хворіють.
Павлова сусідка Галина також скаржиться на поганий стан електропроводки. Внаслідок чого виникають збої в роботі електроприладів. Також присутня «фірмова» ознака могилянського гуртожитку- злі вахтерші, які не допускають студентів до власного житла пізніше 10-ої вечора.
Студенти гуртожитку у Ворзелі, з якими нам довелося поспілкуватися, визначають загалом схожі проблеми
Перш за все, це відсутність прибирання на кухнях та в туалетах на вихідних. Які можуть бути наслідки цього, я думаю, всім зрозуміло.
Загальний душ на весь гуртожиток! Тобто один жіночий та один чоловічий. Із нерозділеними кабінками (як в армії). Тут, як то кажуть, без коментарів…
Також дуже часто відключають воду. Пам’ятаючи про один душ на весь гуртожиток, можна зрозуміти студентів, які купаються у фонтанах :)
Третій могилянський гуртожиток, на Дарниці, не відзначається особливими «жахіттями», на відміну від перших двох. Але має одну дуже серйозну ваду. Це дуже зла комендантша гуртожитку. Та вахтерші, які стараються її в цьому плані наслідувати. Це проявляється як у відвертому хамстві до студентів, так і у дуже утруденому доступові студентів до власного житла. Так, саме власного. Адже студент прописаний у гуртожитку. Тобто на декілька років його кімната є його рідним домом.
Але це дуже дивний дім, до якого не можна потрапити після десятої вечора, та вийти раніше шостої ранки. Варто нагадати, що вахтерші працюють позмінно (тобто 24 години), тобто варіант, що об 11-ій вахтерша лягає спати – не проходить. Звісно, всі ми люди, і не будемо забороняти вахтерші спати на своєму робочому місці у свій робочий час. Але через це не повинні страждати студенти.
Іншим серйозним недоліком пропускного режиму є відміна можливості родичам залишатися на ніч, написавши попередньо заяву на ім’я коменданта. Тобто коли батьки, або брат чи сестра студента приїжджають до нього в гості, то вони повинні шукати житло деінде, хоча могли б скористатися вакантним ліжком у кімнаті студента (коли воно є).
Отже, хоч могилянка і має статус елітного «європейського» вишу, але деякі гуртожитки знаходяться на цілком африканському рівні. Європейськість виявляється не лише у знанні англійської мови та боротьбі з плагіатом. Нормальний стан гуртожитків- неодмінна її складова.